6 грудня День української армії. Вітання до дня української армії. День Збройних Сил України

6 грудня на порозі

Привітання вже в дорозі,

Побажати хочу я

Щастя, миру та добра!

Служба щоб легка була,

без війни, напруги, зла,

Ми пишаємося Вами

Українськими синами-

Ви — це доблесть та відвага,

Армії Вкраїнській Слава!

6 грудня в Україні щорічно відзначається День Збройних Сил - в день ухвалення в 1991 році закону України "Про Збройні Сили України". В українському офіційному календарі з'явився в 1993 році. Збройні Сили України складаються з сухопутних військ, повітряних та військово-морських сил. Крім основних родів військ, до складу ВСУ входять внутрішні війська, Державна прикордонна служба та оперативно-рятувальна служба цивільного захисту Держслужби з НС.

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом

У всьому світі цього дня говорять про СНІД, про те, яку загрозу існуванню людства несе глобальна епідемія. Можна згадувати і оплакувати тих, хто вже помер або смертельно хворий, можна говорити про масштаби трагедії і про те, що лише чума ХХ, а тепер вже і ХХI століття загрожує існуванню людства…

     «Всесвітній день боротьби зі СНІДом» вперше проголосили 1-го грудня 1988 року Всесвітньою організацією охорони здоров'я після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширенню обміну інформацією по ВІЧ/СНІДу. Що щорік відзначається 1-го грудня Всесвітній день служить справі зміцнення організованих зусиль по боротьбі з пандемією Віл-інфекції і СНІДу, що поширюється по всіх регіонах світу. Організовані зусилля направлені на зміцнення суспільної підтримки програм профілактики поширення ВІЧ/СНІД, на організацію навчання і надання інформації по всіх аспектах ВІЧ/СНІД.

     Символом боротьби зі СНІДОМ є червона стрічка, жодна акція в цій області не обходиться зараз без неї. Ця стрічка як символ розуміння СНІДУ була задумана весною 1991 року. Її ідея належить художникові Франку Муру. Він жив в провінційному містечку штату Нью-Йорк, де сусідня сім'я носила жовті стрічки, сподіваючись на благополучне повернення своєї доньки-солдата з Персидської затоки.

     Стрічки як символ з'явилися вперше під час Війни в Затоці. Зелені стрічки, схожі на перевернену букву «V», стали символом переживань, пов'язаних з вбивствами дітей в Атланті. Художник вирішив, що стрічка могла бути метафорою і для СНІДУ теж.

     Ідея була прийнята групою «Visual Aids». Оскільки організація складалася з професійних художників і менеджерів від мистецтва, реклама видимого символу боротьби зі СНІДОМ була зроблена вельми вдало. Все почалося дуже просто. Ось уривок з ранньої рекламної листівки «Visual Aids»: «Відріжте червону стрічку 6 сантиметрів завдовжки, потім скрутіть у верхній частині у формі переверненої «V». Використовуйте англійську шпильку, щоб прикріпити її до одягу».

     Проект «Червона стрічечка» був офіційно розпочатий на 45-ій щорічній церемонії вручення винагород «Tony Awards» 2 червня 2000 року. Всім номінантам і учасникам було запропоновано (і досить успішно) надіти такі стрічки. Згідно прес-релізу що анонсує проект «Червона стрічечка»: «Червона стрічка (перевернене «V») стане символом нашого співчуття, підтримки і надії на майбутнє без СНІДУ. Найбільша надія, пов'язана з цим проектом, - це те, що 1-ого грудня, у Всесвітній день боротьби з СНІДОМ, ці стрічки носитимуть у всьому світі».

     І червона стрічка завоювала величезну популярність. Вони все частіше з'являлися на одворотах піджаків, полях капелюхів - скрізь, де лише можна приколоти англійську шпильку. За наступних декілька років, стрічки стали частиною дресс-кода для вибраних не лише на церемоніях Тоні, але і на Оскарі і Еммі також.

     Україна займає одне з перших місць в Європі по темпах поширення Віл-інфекції. Кількість українців, які живуть з ВІЧ/СНІДом сягає більше 100 тисяч чоловік, серед них понад 10 тисяч - діти. Щодня Віл-інфекція вражає близько 40 громадян країни, 8 - вмирає від СНІДу. 

     Всесвітня організація охорони здоров'я визнала Україну лідером у виконанні заходів впровадження в інших регіонах Європи.

    Реалізація програми боротьби з ВІЧ/СНІДом знаходиться під особистим контролем Президента України

Що таке СНІД і ВІЛ? Що означає синдром набутого імунного дефіциту?

     Синдром — тому що у хворих виникає безліч різних симптомів і опортуністичних (супутніх) захворювань.

     Набутий — тому що це стан, який виникає внаслідок заражен­ня, а не передається генетичним шляхом.

     Імунний — тому що уражає імунну систему організму, яка бо­реться із хворобами.

     Дефіцит — тому що імунна система перестає працювати належ­ним чином.

     Що ми знаємо про ВІЛ і СНІД? Ситуації, в яких ми ризикуємо?

     Вправа-вікторина: „Міфи і факти про ВІЛ/СНІД" (20 хв.)

     Мета: узагальнити знання щодо ВІЛ/СНІДу, формувати в учнів розуміння власної відповідальності за ризик інфікування ВІЛ/СНІДом.

     Вчитель: Питання: Чи потрібно людині, яка живе у сучасному світі, знати про ВІЛ і СНІД? Один мудрець сказав: „Якщо ти не знаєш ні себе, ні супротивника – ти програєш. Якщо ти знаєш тільки себе – можливо ти виграєш. Якщо знаєш і себе і супротивника – перемога буде на твоєму боці". Під супротивником ми маємо на увазі ВІЛ/СНІД: про нього потрібно знати все, щоб убезпечити насамперед себе. Тому спробуємо з’ясувати, що ми знаємо про ВІЛ-інфекцію та СНІД. Учні класу об’єднуються у дві групи Вчитель: Я зачитуватиму твердження по черзі кожній групі і пропоную відповідати: вони є фактом чи вигадкою. За кожну правильну відповідь групі зараховується бал. Якщо група не відповідає, або пропонує неправильний варіант відповіді, то в цьому випадку може відповісти інша група й отримати додатковий бал. Вчитель коментує відповіді учнів, більш детально пояснює незрозумілі питання

1. ВІЛ і СНІД – одне і те ж саме. Ні ВІЛ – це вірус, СНІД – комплекс симптомів (синдром ), які виникають на останній стадії розвитку інфекції.

2. За зовнішнім виглядом Ви можете припустити, що особа – носій вірусу ВІЛ. Ні Зовні ВІЛ-інфіковані нічим не відрізняються від інших людей. Характерні симптоми виникають лише на пізніх стадіях захворювання і можуть бути розпізнані лише медиками.

3. Поцілувавши ВІЛ-позитивного, Ви теж заразитесь. Ні Концентрація вірусу в слині недостатня для зараження (випадків не зафіксовано). Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена.

4. ВІЛ інфікуються тільки повії, наркомани і гомосексуалісти. Ні ВІЛ може заразитися будь-хто. Ймовірність зараження пов’язана з поведінкою людей.

5. Постільна та натільна білизна ВІЛ-інфікованого не є заразною. Так Не зафіксовано жодного випадку передачі вірусу таким шляхом.

6. Ви можете заразитися ВІЛ у школі, де навчається хвора або інфікована дитина. Ні Абсолютно безпечно перебувати поруч з ВІЛ-інфікованим, в тому числі і в школі. Обережності вимагає тільки контакт з кров’ю.

7. Якщо Ви – здорові та дужі, то не можете заразитися ВІЛ. Ні ВІЛ може заразитися будь-хто.

8. Можна заразитися ВІЛ через рушники, мило, губку. Ні Не зафіксовано жодного випадку передачі вірусу таким шляхом. Але так можна "підхопити" багато інших інфекцій.

9. Особи, які вживають наркотики, можуть передати вірус ВІЛ іншим особам, якщо вони користуються спільною голкою або шприцом для ін’єкції наркотиків. Так У крові вірус знаходиться у високій концентрації. Для інфікування при ін’єкції достатньо крапельки крові в голці. В шприц при проколюванні вени, як правило, потрапляє невелика кількість крові, достатня для зараження.

10. Можна відразу після інфікування визначити, що відбулося зараження. Ні Має пройти певний час (період вікна – 3-6 місяців), поки в організмі з’являться антитіла, які зможе виявити тест. Щоправда, останнім часом з’явилися тести, які виявляють частинки вірусу, але вони на сьогодні недоступні через високу вартість.

11. Вітаючись за руку, можна заразитися ВІЛ. Ні Шкіра є природнім бар'єром для ВІЛ. Навіть потрапляння інфікованої крові на здорову шкіру цілком безпечне.

12. Людина може бути інфікованою ВІЛ і не знати про це. Так Більшість людей не підозрюють, що інфіковані, і дізнаються про це випадково.

13. Спільне користування фонтанчиком для питної води небезпечне. Ні Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена.

14. Оскільки ВІЛ – невиліковний, краще і не знати, інфікований ти чи ні. Ні Незнання має кілька негативних наслідків: 1) людина не отримуватиме своєчасного лікування (розвиток СНІДу); 2) піддає ризику зараження партнерів; 3) не вживає необхідних заходів для запобігання іншим інфекціям, які для ВІЛ-інфікованого є серйозною загрозою.

15. Домашні тварини не переносять ВІЛ. Так Вірус імунодефіциту людини не виживає в організмі домашніх тварин.

16. Без лікування від інфікування ВІЛ до розвитку СНІДу минає від 2х до 15-ти років. Так Приблизно такий час потрібен ВІЛ, щоб зруйнувати опір імунної системи і викликати появу симптомів, що складають синдром набутого імунодефіциту людини.

17. Вірус ВІЛ може передаватися при переливанні крові. Так Кров донорів перевіряється на наявність ВІЛ. Але не виключене інфікування в разі термінового переливання неперевіреної крові.

18. Є ліки від СНІДу. Ні На сьогодні немає ліків, здатних подолати СНІД. Але є препарати, здатні значно знизити вірусне навантаження на організм і продовжити життя хворому.

19. Комахи, які смокчуть кров, переносять ВІЛ. Ні Вірус гине в шлунку комах-кровососів.

20. ВІЛ-інфікований – це той, у кого тести виявили ВІЛ. Ні Інфікованою ВІЛ може виявитись людина, яка про це не підозрює, якщо у неї були незахищені статеві контакти, контакт з інфікованою кров’ю тощо.

21. ВІЛ-інфікований повинен повідомляти про свій статус в школі/на роботі. Ні Закон захищає права ВІЛ-позитивних людей. Ніхто не має права розголошувати факт інфікування чи вимагати довідки "на СНІД", окрім самого ВІЛ-позитивного за його бажанням.

22. Існує аналіз крові, що визначає, чи заражені Ви ВІЛ. Так Більшість тестів можуть визначити лише наявність в крові антитіл, які з’являються через 3-6 місяців після інфікування. Нові тести показують наявність власне часток вірусу. Проте вони не є доступними.

23. Спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом може призвести до зараження. Ні Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена. Не зафіксовано жодного випадку зараження при контакті зі слиною, сльозами чи потом.

24. ВІЛ передається при обіймах. Ні

25. Чхання та кашель поширюють ВІЛ. Ні Небезпеку може становити тільки кровохаркання, яке виникає при запущеному туберкульозі, інших патологічних легень.

26. Розвиток СНІДу в організмі інфікованого можна значно сповільнити спеціальним препаратом. Так Існують антиретровірусні препарати, які значно сповільнюють розвиток інфекції і знижують концентрацію вірусу.

27. Вірусом ВІЛ можуть заразитися лише чоловіки. Ні ВІЛ вражає людей незалежно від статі.

28. Плаваючи в басейні, можна заразитись ВІЛ. Ні Концентрація вірусу в воді буде замалою, навіть якщо у неї потрапить кров ВІЛ-інфікованого.

29. Проколюючи вуха чи наносячи татуаж спільною голкою, можна інфікуватись ВІЛ. Так На кінчику голки міститься достатня кількість крові з ВІЛ для інфікування при проколюванні шкіри. До того ж є ризик передачі інших інфекцій.

30. Монети та паперові гроші можуть стати джерелом зараження ВІЛ. Ні Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена. Проте є ризик передачі інших інфекцій.

31. Можна заразитись ВІЛ, беручись за двері ручки чи користуючись унітазом разом з ВІЛ-інфікованим Ні Без контакту з кров’ю, спермою, вагінальним секретом і грудним молоком передача ВІЛ-інфекції виключена. Проте є ризик передачі інших інфекцій.

32. Годування немовляти груддю ВІЛ-інфікованою матір’ю призводить до зараження ВІЛ. Так Вірус проникає в грудне молоко. Хоча відомі випадки, коли інфікування не відбулося. Антиретровірусна терапія знижує ризик зараження.

     Підведення підсумків вікторини Бесіда:

· Хто може бути інфікованим ВІЛ?

· Скільки в середньому триває період, поки ВІЛ в організмі людини не спричиняє хворобу СНІД? 

· Нестача яких життєвих навичок підвищує ризик ВІЛ-інфікування?

     (Найчастіше це відсутність достовірної інформації про ВІЛ/СНІД, невміння захистити себе в ситуаціях ризику, ризикований спосіб життя).

Виховання як гра, а не як тиск

Для дітей молодшого віку цей принцип може виражатись у таких позитивних відволіканнях, як лоскіт або жартівливі перегони. М'які іграшки, що «оживають», також можуть взяти на себе роль вихователя. Батьки отримають набагато більше шансів на успіх, якщо іграшкова мавпа скаже малюку: «Пора чистити зуби! Дивись, як я чищу свої!». Діти зазвичай починають сміятись і позитивно реагують на це, а потім батькам залишається лише сказати: «Ну що ж, коли вона каже, підемо, почистимо».

Замість того щоби протиставляти себе один одному, батьки й діти можуть використовувати гумор, щоби спільно працювати над досягненням спільної мети. Ви відмовляєтесь від формули «Я примушу тебе це зробити» та перетворюєте її на формулу «Давай зробимо це разом». Наприклад, коли діти не хочуть відповідати на ваші запитання, зробіть вигляд, що ви журналіст, який бере в них інтерв'ю. Це зніме напругу, внесе гумор і позитив у складну ситуацію.

Іншим прикладом може послужити вигадка однією з мам, яка зробила вигляд, що читає гороскоп свого сина, в якому нібито йшлося про те, що в цей день він збирається припинити зволікання та виконати всі свої домашні обов’язки. Використовуючи цей прийом, ви будете сміятись разом з дитиною, а потім побачите все в іншому – позитивному світлі, відчуєте себе по-іншому й діяти станете по-іншому.

Звичка завжди знаходити світлу сторону в будь-якій ситуації стане у пригоді дорослим і дітям у довгостроковій перспективі. Психологи нагадують батькам про те, що їм, напевно, було б неприємно перебувати на місці підлеглого, чоловіка чи дружини, які отримують указівки «Роби це!» й вислуховують нудні пояснення, як це зробити. Навряд чи б дорослі змогли довго залишатись на такій роботі або в такому шлюбі.

Як навчитись уникати складних ситуацій і полегшувати їх гумором і позитивом?

• Подумайте про довгострокові результати виховання дітей. Психологи кажуть про те, що ми, дорослі, не хочемо, щоб наші діти просто були слухняними. Ми хочемо, щоб вони робили щось, тому що відчувають себе здатними зробити це, тому що вони хочуть співпрацювати, тому що розуміють нас і сенс наших прохань і вказівок.
• Поважайте свою дитину. Діти мають здатність бачити все по-іншому, відчувати по-іншому... Тому батьки повинні робити те ж саме.
• Виховуйте позитивно. Думайте позитивно, а не тільки використовуйте політику батога та пряника. Усі ці позитивні інструменти виходять з того, щоби бути добрим, непохитним і сповненим поваги одночасно.
• Намагайтесь не образити дитину. Нетактовний, зневажливий і будь-який інший вид гумору, який є погано замаскованим приниженням, абсолютно неприпустимий. Дорослі добре розуміють різницю між добрим і недобрим гумором. Діти її відчувають нітрохи не гірше.

Професія, покликання чи діагноз?

Коли мене запитують, ким я працюю, завжди відповідаю «Я роблю наше майбутнє»

Для когось вчитель лише професія, для когось – покликання, а для когось – діагноз. Професію вчителя можна порівняти з аскорбінкою, з одного боку має ряд позитивних ефектів, що викликають миттєве звикання, а з іншого боку, часті побічні ефекти. Хто такий вчитель? Людина, яка володіє предметом і методикою викладання? Чи людина, яка кожного дня викладає одну й ту саму інформацію, просто тому щоб заробити гроші на життя? Є різні вчителі, але кожен особливий, кожен має свою специфіку викладання, свою точку зору. Всі вчителі професіонали, бо не просто прийти і розповісти дітям свій предмет, потрібно донести матеріал, щоб його запам’ятали та вміли використати.

Як говорив, відомий англійський політик Вінстон Черчилль «Владі шкільних вчителів заздрять навіть прем’єр-міністри» і справді, ми маємо вплив на дітей, спрямовуємо їх у потрібну сторону, допомагаємо їм розкриватись, знаходимо індивідуальний підхід, бо кожна дитина – особлива, допомагаємо вирішити ту чи іншу проблему, намагаючись бути в першу чергу не вчителем, а просто людиною. Також важливо і головне – вірити в неї і поважати як особистість, що має власну думку.

Я випадкова людина, яка затрималась в цій професії. Бути вчителем складно, адже кожного дня ти повинен готуватись до уроку, вчити «домашні завдання», заходити до класу з посмішкою та на позитиві, повністю віддавати себе на уроках, постійно самовдосконалюватись, розширювати свій кругозір. Сучасна школа – сучасні діти. Сучасний вчитель – вчитель-дослідник, науковий керівник учнів. Навчати дітей і одночасно навчатись самій, щоб нове покоління відчувало в мені ту людину, яка цікавиться і живе їхніми інтересами.

На мою думку, не просто отримати диплом і називати себе вчителем, потрібна практика, яка може показати, що у вас – професія, покликання чи діагноз.

Хто я? Вчитель!

Що я роблю? Навчаю!

 Будь-ласка, зберігайте авторське право!!!

Орієнтовна тематика бесід з питань безпеки життєдіяльності

На допомогу класному керівнику

Види бесід з питань безпеки життєдіяльності із обов'язковим записом один раз на місяць у класному журналі:

1. Бесіди з попередження нещасних випадків.
2. Бесіди з дотримання правил дорожнього руху.
3. Бесіди з пожежної безпеки.
4. Бесіди з пропаганди здорового способу життя.
5. Бесіди з цивільної  оборони.

Орієнтовна тематика бесід з попередження нещасних випадків:

1. Небезпечні місця у навчальному закладі. Як вберегти себе від травм.

2. Як запобігти отруєнню грибами.

3. Куди звертатись за допомогою.

4. Дотримання правил безпеки життєдіяльності на канікулах – запорука життя і здоров’я.

5. Безпечна поведінка під час канікул у зимовий період на льоду, під час спускання з гірок на санчатах, лижах.

6. Небезпека на дорозі: обірвані дроти, пошкоджені каналізаційні люки.

7. Небезпечні іграшки.

8. Твоє життя у твоїх руках.

9. Як вберегти себе від травм.

10. Про правила поведінки учнів під час навчально-виховного процесу.

11. Правила безпеки при зустрічі з дикими та свійськими тваринами.

12. Про правила поведінки при виявленні вибухонебезпечних предметів.

13. Небезпечне місцезнаходження для дітей – будівельний майданчик.

14. Правила поведінки на льоду. Надання допомоги потерпілому на воді.

15. Про правила поведінки під час новорічних свят.

16. Про правила поведінки учнів на перервах.

17. Правила поведінки під час ожеледиці. Перша допомога при травмуванні.

 Орієнтовна тематика бесід з правил дорожнього руху:

1-2 класи

1. Місце мого проживання.

2. Ми - учасники дорожнього руху.

3. Дорога до школи.

4. Як переходити дорогу?

5. Регулювання дорожнього руху. Знайомство з дорожніми знаками.

6. Транспорт і пішоходи.

7. Ми – пасажири.

8. Рух за складних дорожніх умов.

9. Гальмовий шлях.

10. Аукціон знань. Підсумкове заняття.

3 клас.

1. Ходимо безпечно на наших вулицях.

2. Елементи вулиць і доріг. Залізничний переїзд.

3. Сигнали світлофора і регулювальника.

4. Транспорт і ми. Обов'язки пасажира.

5. Правила переходу вулиці (дороги) після висадки з транспорту.

6. Дорожні знаки.

7. Щоб не сталася дорожньо-транспортна пригода.

8. Рух пішоходів на вулицях і дорогах.

9. Дорожні знаки.

10. Практичні заняття та ігри з Правил дорожнього руху.

4 клас

1. Безпека руху пішоходів.

2. Перехрестя та їх види. Дорожня розмітка.

3. Дорожні знаки та їх групи.

4. Сигнали для регулювання дорожнього руху.

5. Гальмовий шлях транспортних засобів.

6. Рух за складних дорожніх умов.

7. Культура поведінки в громадському транспорті.

8. Правила переходу вулиць і доріг.

9. Наш друг – велосипед.

10. Ігри й змагання з Правил дорожнього руху.

5 клас

1. Мікрорайон школи. Маршрути руху. Вміння правильно вибрати безпечну дорогу.

2. Безпека на дорогах. Травмуючі фактори. Способи попередження травматизму.

3. Перехрестя та їх види. Дорожні розмітки.

4. Учасники дорожнього руху та умови безпеки пішохода.

5. Аварійні ситуації у дорожньому русі.

6. Місця зупинки транспорту – зона підвищеної небезпеки.

7. Правила посадки і висадки пасажирів.

8. Порядок руху чунів індивідуально  та групами.

9. Культура поведінки в громадському транспорті.

10. Конкурси, вікторини.

6 клас

1. Дороги – артерії міста (села).

2. Безпечна дорога до школи, додому.

3. Основні правила безпеки руху пішоходів.

4. Дорожня розмітка, її види, призначення, роль у регулюванні руху транспортних засобів і пішоходів.

5. Причини дорожньо-транспортних пригод.

6. Дорожні знаки, їх призначення.

7. Правила поведінки на залізничному переїзді.

8. Сигнали світлофора.

9. Культура поведінки в громадському транспорті.

10. Змагання, конкурси на знання правил безпеки руху.

7 клас

1. Мікрорайон школи. Маршрути руху. Вміння правильно вибрати безпечну дорогу.

2. Правила безпеки руху пішоходів.

3. Аварійна ситуація у дорожньому русі.

4. Шлях до зупинки транспортного засобу.

5. Безпечні правила користування громадським транспортом.

6. Культура поведінки при користуванні громадським транспортом.

7. Азбука велосипедиста.

8. Відповідальність за порушення Правил дорожнього руху.

9. Рішення ситуативних задач.

10. Конкурси, вікторини на знання правил дорожнього руху.

8 клас

1. Вміння правильно вибрати маршрут безпечної дороги в школу, додому.

2. Регулювання пішоходного руху.

3. Причини аварій на автошляхах.

4. Правила безпеки при користуванні громадським транспортом.

5. Правила безпеки для пішоходів на дорогах.

6. Правила безпеки при переході через залізничні колії, перебуванні на пасафирських платформах і в потягах.

7.  Культура поведінки в громадському транспорті.

8. Права та обов'язки пішохода.

9. Відповідальність за порушення Правил дорожнього руху.

10. Конкурси, вікторини на знання Правил дорожнього руху.

9 клас

1. Закон про дорожній рух. Правила дорожнього руху.

2. Елементи вулиць і доріг. Перехрестя та їх види. Пріоритет в дорожньому русі.

3. Правила безпеки при користуванні громадським транспортом.

4. Права і обов'язки пасажирів громадського транспорту.

5. Надзвичайні ситуації на транспорті (залізничному, автомобільному, водному).

6. Регулювання руху. Регульовані і нерегульовані переходи.

7. Дорожні знаки.

8. Права та обов'язки учасників дорожнього руху.

9. Рішення ситуативних задач.

10. Контрольна перевірка знань учнями Правил дорожнього руху.

10 клас

1. Правила дорожнього руху як правова основа дорожнього руху.

2. Обов'язки і права пішоходів.

3. Дорожні знаки та їхня характеристика.

4. Дорожня розмітка та їх характеристика.

5. Обов'язки і права водіїв транспортних засобів.

6. Регулювання дорожнього руху за допомогою світлофорів і сигналів регулювання.

7. Правила безпеки при переході через залізничні колії, перебуванні на пасажирських платформах і в потягах.

8. Культура поведінки при користуванні громадським транспортом.

9. Відповідальність за порушення Правил дорожнього руху.

10. Рішення ситуативних задач.

11 клас

1. Правова основа дорожнього руху.

2. Обов'язки і права пішоходів.

3. Обов'язки і права водіїв транспортних засобів.

4. Обов'язки і права при користуванні громадським транспортом.

5. Правила безпеки  при переході через залізничні колії, перебуванні на пасажирських платформах і в потягах.

6. Правила перевезення людей та вантажів.

7. Культура учасників дорожнього руху.

8. Дорожні знаки та їх групи.

9. Відповідальність за порушення правил дорожнього руху.

10. Контрольна перевірка знань учнями Правил дорожнього руху.

Орієнтовна тематика бесід з пожежної безпеки:

1-4 класи

1. Вогонь на службі у людей. Як запобігти пожежі. Причини виникнення пожеж.

2. Запалювальні засоби, від яких виникають пожежі. Небезпечність гри з вогнем.

3. Пожежонебезпечні об'єкти.

4. Правила пожежної безпеки в домі, у школі.

5. Евакуація з приміщень у разі виникнення пожежі.

6. Основні правила безпеки при використанні побутових нагрівальних, електричних і газових приладів. Загальні правила безпечного користування електропобутовими приладами.

7. Пожежна небезпека легкозаймистих матеріалів і речовин.

8. Дії учнів при пожежі.

9. Пожежні на захисті життя і здоров'я людей. Неприпустимість жартів у викликах пожежної команди.

10. Ігри і конкурси з пожежної безпеки.

5 клас

1. Попередження трагічних наслідків пожеж.

2. Причини виникнення пожеж та їх наслідки.

3. Правила пожежної безпеки в нашому домі, у школі, в таборі відпочинку, у дворі.

4. Практичні дії з запобігання пожеж. Убезпечення дітей у разі виникнення пожежі. Правила пожежної безпеки при проведенні масових заходів у школі.

5. Правила пожежної безпеки під час перегляду відеофільмів, проведенні новорічних свят, інших масових заходів.

6. Пожежна безпека в поводженні з легкозаймистими ерчовинами і матеріалами.

7. Правила безпечного користування газом.

8. Небезпека продуктів згорання для організму людини.

9. Конкурс малюнків «Хай вогонь в душі палає, а пожежі не буває».

10. Конкурс знавців пожежної справи.

6 клас

1. Первинні засоби  гасіння пожежі. Правила гасіння пожежі.

2. Місце встановлення, правила утримання і порядок застосування   первинних засобів пожежогасіння.

3. Шкідливість і небезпечність паління.

4. Вогненебезпечність паління. Профілактика паління серед дітей.

5. Правила безпеки під час грози. Види і способи захисту від  ураження блискавкою в домі, , на вулиці, в лісі, під час роботи в полі.

6. Розпалювання вогнищ.

7. Підприємства нашого населеного пункту. Можливі аварійні ситуації на цих підприємствах, пов'язані з пожежами та їх типові ознаки.

8. Конкурс малюнків.

9. Конкурс знавців пожежної справи.

10. Екскурсія в пожежну частину СДПЧ № 41.

7 клас

1. Протипожежний режим у навчально-виховних закладах. Протипожежні вимоги до утримання території, будівель.

2. План евакуації людей при пожежі. Правила пожежної безпеки в навчальних кабінетах.

3. Бережіть житло від пожеж. Неприпустимість застосування відкритого вогню при проведенні різних видів робіт.

4. Використання гасу, бензину та інших пальних рідин.

5. Правила експлуатації нагрівальних приладів, електричних пристроїв.

6. Як діяти у зоні пожежі.

7. Підручні засоби захисту органів дихання від чадного газу.

8. Як допомогти людям, якщо загорівся одяг. Особливості поведінки при виникненні пожежі у сусідніх квартирах, на сходах багатоповерхових будинків.

9. Конкурс плакатів на протипожежну тематику.

10. Заочний тур вікторини «Історія пожежної охорони».

8 клас

1. Правила утримання і порядок застосування засобів для первинного гасіння пожежі.

2. Види вогнегасників та їх призначення.

3. Правила безпечного використання предметів побутової хімії.

4. Особливості протипожежного захисту багатоповерхових будинків.

5. Пожежна безпека електричних систем. Попередження виникнення пожеж від електричної напруги.

6. Захист. План евакуації при пожежі.

7. Порятунок людей. Домедична допомога постраждалим від пожежі.

8. Відповідальність за спеціальний підпал, пожежу, яка трапилась внаслідок необережного поводження з вогнем.

9. Вікторина «Основи пожежної техніки».

10. Конкурс плакатів «Знаки пожежної безпеки».

9 клас

1. Пожежна безпека електричних мереж.

2. Можливі несправності електроапаратури, електричних дротів.

3. Правила гасіння пожежі й надання допомоги потерпілому від електричного струму.

4. Організація пожежної охорони в місті (селі), на підприємствах, в школі.

5. Відповідальність за порушення правил пожежної безпеки.

6. Надзвичайні ситуації – пожежі: торф'яні, лісові, степових і хлібних масивів, характерних для нашої місцевості.

7. Аварії з виходом в атмосферу сильнодіючих хімічних речовин. Пожежі й аварії, які супроводжуються пожежами.

8. Наслідки пожежі: забруднення повітря продуктами згорання речовин (сірки, пластмасових та синтетичних матеріалів).

9. Правила поведінки під час виникнення вищезгаданих аварій і ліквідація їх наслідків.

10. Конкурс знавців пожежного мистецтва.

10 клас

1. Способи оповіщення пожежної охорони і населення про пожежу.

2. Надання допомоги в рятуванні людей.

3. Перша допомога потерпілим.

4. Гасіння пожежі.

5. Використання пожежного інвентарю. Участь школярів у ліквідації пожеж, рятуванні потерпілих.

6. Надання першої допомоги у випадках опіків, отруєнні газом тощо.

7. Типологія екологічних криз: природні, антропологічні (викликані випадково діями людства).

8. Пожежі у місцях масового перебування людей. Причини виникнення криз, наслідки.

9. Конкурс плакатів на протипожежну тематику.

10. Творчі звіти по темам.

11 клас

1. Запобігання пожежам і захист від них. Використання первинних засобів пожежогасіння.

2. Будова й робота різних видів вогнегасниікв.

3. Знаки безпеки: попереджувальні, заборонені, вказівні. Їх призначення.

4. Системи автоматичного гасіння пожеж. Автоматизована пожежна сигналізація. Пожежні оповіщувачі.

5. Пристрої для гасіння пожеж. Системи для видалення диму.

6. Нормативні документи з охорони праці, безпеки життєдіяльності.

7. Аварії і пожежі на виробництві. Типові причини їх виникнення і наслідки для населення.

8. Надзвичайні ситуації техногенного походження. Модель поведінки.

9. Творчі роботи по системі протипожежної роботи в школі.

10. Творчі роботи по системі протипожежної роботи в школі.

Орієнтовна тематика бесід з гігієнічного виховання та формування здорового способу життя:

Для учнів 1- 7 класів

1. Чистота – запорука здоров'я.
2. Значення режиму дня у житті школярів.
3. Гігієна харчування.
4. Особиста гігієна школяра.
5. Значення води для життя людини.
6. Правильна постава та її значення для здоров'я школяра.
7. Бережіть зуби.
8. Гігієна підготовки домашніх завдань.
9. Утримуйте свою кімнату в чистоті.
10.  Грип – заразна хвороба, його профілактика.
11.  Гігієна письма і читання.
12.  Чому слід зберігати гігієну сну.
13.  Зелені насадження, зелені друзі людини.
14.  Про тютюнопаління.
15.  Бережне ставлення до природи як джерела здоров'я людини і естетичної насолоди.
16.  Гігієна одягу та взуття.
17.  Як краще підготуватися до школи.
18.  Шкідливі наслідки споживання алкоголю.
19.  З чого починається пияцтво? Зроби свій вибір.
20.  Вплив нікотину на організм людини.
21.  Алкоголь і потомство.
22.  Алкоголь і хвороби організму.
23.  Смертоносний «союз» алкоголю та тютюну.
24.  Здоров'я нації – здоров'я країни.
25.  Молодь проти нікотину, алкоголю, наркоманії.
26.  Причини та наслідки вживання наркотичних речовин.
27.  Як загартувати себе.
28.  Здоровий спосіб життя.
29.  Піклування про здоров'я – обов'язок всіх членів сім'ї.
30.  Відверта розмова.

Орієнтовні бесіди з цивільної оборони

1. Правила надання першої допомоги при травмах, нещасних випадках.
2. Способи гасіння пожеж.
3. Профілактика гасіння пожеж.
4. Причини пожеж.
5. Небезпека ігор з вибуховими речовинами і запалювальними засобами.
6. Захист населення в надзвичайних ситуаціях.
7. Роль і завдання ЦО.
8. Стихійні лиха – землетрус, пожежа, сильний вітер.
9. Види біологічних засобів.
10.  Отруйні речовини, вплив на організм людини.
11.  Сучасні звичайні засоби ураження: осколкові, кулькові, фугасні боєприпаси.
12. Способи оповіщення в надзвичайних ситуаціях.
13.  Дії населення в надзвичайних ситуаціях.
14.  Правила поведінки і дії під час пожежі.
15.  Правила поведінки і дії під час повені.
16.  Правила поведінки і дії під час землетрусу.
17.  Правила поведінки і дії під час сильного вітру.
18.  Правила поведінки і дії в зоні радіоактивного забруднення.
19.  Способи захисту органів дихання.
20.  Правила поведінки і дії у зоні бактеріологічного зараження.
21.  Виготовлення ватно-марлевих пов'язок і користування ними.
22.  Медичні засоби захисту.
23.  Поняття про травми, їх види.
24.  Надання першої медичної допомоги при кровотечах.
25.  Екологічна ситуація в Україні та її вплив на здоров'я людей.
26.  Профілактика втоми, стресу в умовах мирного часу ів надзвичайних ситуаціях.
27.  Радіаційні ураження, їх профілактика і перша медична допомога.

http://cikavosvit.at.ua/index/robota_klasnogo_kerivnika/0-12

24 серпня-День Незалежності України

Початок розбудови незалежної української держави можна вважати з прийняття 16 липня 1990р. Верховною Радою УРСР „Декларації про державний суверенітет”, яка проголосила невід’ємне право українського народу на самовизначення, верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території.

Історичне значення Декларації полягало в тому, що вона поклала початок мирному відродженню незалежності України.

Прийняття 24 серпня 1991р. Верховною Радою історичного документу – „Акт проголошення незалежності України” припинило існування Української Радянської Соціалістичної Республіки і проголосило появу незалежної держави – Україна.

Це був документ величезної історичної ваги, підтверджений всенародним референдумом 1 грудня 1991 р. В ньому взяло участь 84,2% виборців, з яких 90,3% проголосували за незалежність України. Того ж дня Президентом України було всенародне обрано Л. Кравчука.

7 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі зібралися лідери Білорусії (С. Шушкевич), Росії (Б. Єльцин) та України (Л. Кравчук), провели переговори (без залучення М. Горбачова, який повернувся до виконання обов’язків Президента СРСР) і наступного дня підписали угоду про створення натомість СРСР Співдружності Незалежних Держав (СНД). 21 грудня того ж року в Алма-Аті відбулася зустріч керівників незалежних держав колишнього СРСР (виняток становили Грузія та країни Балтії). У прийнятій декларації зафіксовано, що з утворенням СНД Радянський Союз припиняє своє існування. Так було перегорнуто останню сторінку в історії Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Ліквідація СРСР, який проіснував майже 70 років, стала фактом глобального значення.

Проголошення державної незалежності України 24 серпня 1991 року принципово по-новому поставило питання її державного, економічного та політичного розвитку. Йшлося про нову і, як засвідчив подальший розвиток подій, надзвичайно складну сторінку її багатовікової історії. Проголошення незалежності України та завдання створення самостійної Української держави закономірно висунули проблему розгортання державотворчих процесів. Народ України заявив, що будуватиме державу суверенну й самоврядну, незалежну та відкриту, демократичну і правову. Розв’язання цього завдання наштовхнулося на цілу низку дуже непростих питань.

Українське суспільство, в тому числі й та його частина, яку ми називаємо політичною елітою, значною мірою виявилося не готовим до розбудови незалежної Української держави. Тільки в 1996 р. Верховна Рада приймає Конституцію України. Прийняття Конституції завершило період державного становлення, закріпило правові основи незалежної України, яка стала невід’ємною частиною європейського та світового співтовариства. З прийняттям конституції завершилося формування законодавчої , виконавчої і судової влади в Україні. Главою держави є президент, який виступає гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання її Конституції, прав і свобод громадян. Конституція визначає всі основні засади та напрямки внутрішньої і зовнішньої політики України, орієнтири подальшої її розбудови як демократичної, соціальної і правової держави. Остаточно змінено було політичні і соціально-економічені основи нашого суспільства.

Протягом останніх трьох років українцям знову довелося боротися за збереження своєї незалежності у боротьбі проти злочинного режиму Віктора Януковича і в протистоянні з Росією, що порушила цілісність нашої держави анексією Криму та розв’язанням війни на Сході України.

http://uapress.info/uk/news/show/141927

Робота з обдарованими дітьми

Методичні рекомендації щодо організації роботи з обдарованими учнями

Розбудова державності в Україні зумовила нові тенденції щодо розвитку освіти. З’явилася   нагальна  потреба суспільства  у  творчіх, діяльних, обдарованих, інтелектуально й  духовно розвинених громадянах.

     Центром концепції розвитку  обдарованості  є творча особистість, індивідуальна робота з обдаровании дітьми,  які  вирізняються  насамперед  високим  інтелектом,  що  є  наслідком  як  природних  задатків ,  так  і  сприятливих  умов  виховання.

     Якщо  у  процесі  навчання  учнів  учитель  враховує  індивідуальні  особливості,  успіх  досягаеться  швидше  і  за  мінімальних  витрат  часу.

     Мета  розвитку  здібностей  найпідготовленіших  учнів – допомогти  їм  реалізувати  свої індивідуальні  якості,  не  загубитися  в  сірій  масі  учнів, сприяти переорієнтації  їхнього  репродуктивного мислення  на творче  ідивідуальне конструювання .У  розвитку  їхніх  здібностей  важливе  значення  має  забезпечеення   та розширення  інформованості  в  тих  галузях,  які їх  цікавлять,  організація  для  них  різноманітної  діялності.

     Що  ж  таке   обдарованість?

Обдарованість – це  комплексне  явище  психіки  людини,  яке  включає єдність  інтелекту, творчості  і  мотивації  .

      Інтелектуальні  здібності  перевищують  середній  і  високий  рівні,  творчість  проявляється  у  новому   і  оригінальному  підході  до  вирішення проблем  і  завдань, що  стосується  мотивації, то це  єдність  емоційно-вольових  якостей: інтересу до  певної діяльності  і  настирливості у  досягненні  мети. Обдаровані   люди  характеризуються   наполегливістю, надзвичайно  розвиненою  працьовитістю,  глибоким  і  стійким  інтересом  до певної  діяльності .

Обдаровані діти: ознаки, що виявляє спостереження

1. Обдаровані діти, як правило, дуже ак­тивні й завжди чимось зайняті. Вони прагнуть працювати більше за інших або займають себе самі, причому часто справами, які не стосу­ються безпосередньо уроку, частково це сто­сується і предмета, до якого у них є здібності. Іноді здається, що активності цих дітей не вистачає на всі предмети, їм необхідна особлива увага, щоб розвивати хист у заданому напрям­ку, не примушуючи їх перенапружуватись і не дозволяючи почуттю незадоволеності пере­шкодити їх прагненню займатися тим, до чого вони схильні.

2.     Вони наполегливо прагнуть розв'язувати поставлені перед ними завдання. Цим вони мо­жуть дратувати вчителя, тому що хочуть знати більше. Дитині необхідно надати додаткову літе­ратуру.

3.    Вони хочуть учитись і досягати успіху. Навчання приносить їм задоволення, і вони здо­бувають знання, не сприймаючи заняття як на­силля над собою.

4.    Завдяки численним умінням вони здатні краще за інших займатися самостійною діяль­ністю. Особливо часто це виражається в са­мостійній роботі з літературою, проведенні ек­спериментів з фізики, хімії.

5.   Вони вміють критично розглядати дійсність і прагнуть проникнути в суть речей і явищ. Вони не задовольняються поверховими поясненнями, навіть якщо ті й здаються дос­татніми їхнім ровесникам.

6.  Вони ставлять багато запитань і зацікав­лені у вичерпній відповіді на них.

7.  Урок  особливо цікавий тоді, коли використовується дослідницький метод. Інші учні вва­жають за краще вивчити добре сформульований навчальний матеріал.

8.  Завдяки роботі із засобами масової інфор­мації вони вміють швидко вирізнити найго­ловнішу інформацію, самостійно знайти важ­ливі джерела інформації. Більшеніж інші вони зацікавлені в самостійному здобутті знань.

9.  Порівняно зі своїми ровесниками вони краще вміють розкривати відношення між яви­щем і змістом, індуктивне і дедуктивне мисли­ти, маніпулювати логічними операціями, уза­гальнювати.

10. Багато з них ставлять перед собою зав­дання, виконання яких потребує багато часу.Такі завдання спрямовані на застосування здібностей цих дітей у їх професійній діяльності, досягнення високих результатів, творчу реалі­зацію їхніх здібностей.

Алгоритм організації роботи  з  обдарованими  учнями  повинен  передбачати: 

§  діагностику  (психологічну та педагогічну);

§  організацію   навчальної  діяльності (індивідуальні  заняття, посилена увага  з  боку  вчителів–предметників,  участь  в  олімпіадах,  конкурсах,  змаганнях,  додаткові  заняття факультативи);

§  організацію  пізнавальної  діяльності  (інформаційне  забезпечення, наукова  організація  праці,  робота в  бібліотеці, МАН,  гурткова  робота);

§  аналіз  успіхів та  досягнення  учнів;

§  педконсиліуми  та  поради щодо  обдарованих  дітей, рекомендації батькам, учням,  учителям ;

§  складання планів роботи  з  обдарованими  школярами;

§  забезпечення  психологічного  комфорту  обдарованих  учнів;

§  підвищення  професійного  рівня  педагогічних  кадрів, вдосконалення  творчого  потенціалу  вчителів.

Основною  вимогою  до  підготовки  педагогів  для  роботи  з  обдарованими  дітьми є  зміна  педагогічної  свідомості. А  саме, зміна  сформованих  раніше  в  даного  педагога  стереотипів   сприйняття  (учня,  навчального  процесу  і  самого  себе ),  спілкування  і  поводження  (способів  взаємодії) і, нарешті,  методів  навчання  і  виховання. Тому  підготовка  до  роботи  з  обдарованими  дітьми  має містити:

1.      Формування  знань  (уявлення ) про  те, що  таке обдарованість, хто такі  обдаровані  діти, які  особливості  їхнього  навчання  та  розвитку у  різних  умовах.

2.      Формування  особистісного ставлення до  обдарованого (як і до будь-якого іншого ) учня не  як  до об’єкта  педагогічного  впливу, а як  до  суб’єкту  спільної  конструйованої  педагогічної  взаємодії, в ході   якої  відбувається  навчання  і  розвиток  учнів.

3. Навчання  основних  організаційних  форм,  психологічних  і  дидактичних  методів    практичної  роботи  з  обдарованими  дітьми.

         Які  ж  можна  виділити  основні заходи  щодо  роботи  з  обдарованими  учнями :

·        Надання  їм  можливості  виконувати  більший  обсяг навчальних  завдань. При  цьому  має  бути  витриманий  оптимальний  обсяг  додаткової  роботи  з  обдарованими  учнями.

·        Збільшення  кількості  завдань  має  поєднуватися з  обов’язковим   підвищенням  їх  складності. Це  сприятиме інтелектуальному  розвиткові,  формуванню здібностей.

·        Забезпечення  зростання  творчої активності  шляхом  розвитку  у   учнів вміння  виділяти  проблему,  створювати проблемні  ситуації  у  процесі  навчання  і  знаходити  шляхи  їх  вирішення,  відбирати  і структурувати  навчальний  матеріал,  виділяти  головне,  суттєве,  прагнення  до  самовдосконалення .

·        Пошук  вчителем  дієвих  стимулів  для  активізації творчості  учнів,  диференційований  підхід,  заохочення  обдарованих   учнів до  творчого  пошуку.

Психологічні поради щодо складання програм роботи з обдарованими учнями

Основним принципом правильної ефективної роботи з обдарованими учнями є адекватність у виборі навчально-виховних програм. На думку фахівців ці програми повинні якісно відрізнятися від програм, розрахованих на дітей із середніми можливостями, але ця різниця не повинна здійснюватися за рахунок збільшення обсягу навчального матеріалу, темпу навчання або включення завдань з програм для більш дорослих дітей. Рензуллі обговорюючи якісні особливості навчання обдарованих дітей зазначав, що зміст їх навчальних програм повинен:

-виходити за межі загальноприйнятої програми,

-враховувати специфіку інтересів учнів,

- відповідати їхньому стилю засвоєння знань,

            -не обмежувати прагнення учнів глибоко розуміти сутність тієї чи іншої теми.

Дослідники обдарованості виділили такі загальні принципи складання програм для обдарованих дітей:

1.  Кожна дитина є неповторною. Тому для створення адекватної програми треба спочатку визначити сильні і слабкі сторони дитини.

2.              Дорослі повинні підтримувати дітей у формуванні їхньої позитивної «Я-концепції», знижувати їхню зайву критичність щодо себе.

3.              Сім'я має підтримувати обдаровану дитину у реалізації її задатків, разом зі школою повинна взяти на себе відповідальність щодо її освіти.

4.              Зміст програми має відповідати інтересам і потребам дитини, задовольняти різноманітні потреби у навчанні.

5.              Для   забезпечення   оптимального   розвитку   програма   має   передбачати   повільний поступовий перехід з одного рівня навчання на інший.

6.              Програма  має   бути   збалансованою   і   сприяти   всебічному  розвиткові,   враховувати потребу у фізичному та емоційному вдосконаленні, а також у спілкуванні.

7.      Програма    мусить    розвивати    у    дитини    наполегливість    у    досягненні    мети, цілеспрямованість.

     8. Навчання повинно проводитися під керівництвом досвідчених  фахівців.

     9.У програмі має бути передбачена система оцінювання її ефективності, що дозволить  оцінити відповідність даної програми потребам  дитини і можливості досягнення нею      необхідних результатів.

    10.Основною метою програми має бути розвиток творчих здібностей.

Для успішної роботи з обдарованими дітьми вчителю необхідно:

1. Використовувати у своїй роботі систему по­шуку обдарованих і талановитих дітей.

2.     Виявляти здібності учнів за такими пара­метрами:

•          характеристика уваги;

•          особливості мислення;

•          характеристика пам'яті;

•  особливості темпераменту з урахуванням їх в організації навчальної діяльності.

3.     Внести зміни до поурочних і тематичних планів, де передбачалась би цілеспрямована ро­бота з кожною обдарованою дитиною.

4.     Використовувати на уроках мотиваційні установки, які орієнтують учнів на навчання «хочу все знати», а не «хай мене навчать».

5.     Використовувати на уроках самостійні творчі завдання, роботи пошукового характеру.

6.     Поєднати навчальні знання з науковим пізнанням: науковим пошуком істини, експе­риментуванням, спостереженням у природі, синтезом і аналізом природних явищ.

Професійні риси необхідні вчителю для роботи з обдарованими дітьми

Учитель повинен:

1.    Бути доброзичливим, чуйним, поважати право іншого бути не схожим на нього самого.

2.    Знатися на психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.

3.    Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

4.   Мати широке коло інтересів і вмінь.

5.   Володіти почуттям гумору (але без схиль­ності до сарказму).

6.   Бути жвавим і активним.

7.   Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і постійного самовдоскона­лення.

8.   Мати творчий нетрадиційний особистий світогляд.

9. Мати досить високу самооцінку, позитив­ну «Я-концепцію».

10.    Бути емоційно стабільною людиною,  тому що співпраця з обдарованою дитиною       потребує   великих емоційних витрат, а це — велике навантаження.

11. Мати здібність до індивідуалізації на­вчання.

12. Уміти модифікувати навчальні програми.

13. Бути готовим до виконання різноманіт­них додаткових обов'язків, пов'язаних з навчан­ням обдарованих дітей.

Анкета щодо визначення здібностей учнів (за методикою американських вчених Хаана і Кафа)

I. Інтелектуальні здібності

1.  Учень засвоює нові знання, швидко і легко все схоплює.

2.  Має почуття здорового глузду і використовує знання в практичних повсякденних ситуаціях.

3.  Добре міркує, не плутається в думках. Добре вловлює зв'язок між подіями, між причиною і наслідком.

4.  Швидко запам'ятовує прочитане або почуте, не витрачає багато часу на повторення того, що потрібно запам'ятати.

5.  Знає багато про такі події, про які його однолітки не знають, не здогадуються.

6.  Має великий запас слів, легко користується новими словами, вільно висловлюється.

7.  Любить читати нові книги, які читають не однолітки, а діти, старші на рік чи два, дорослі.

8.  Вирішує розумові задачі, що потребують розумових зусиль.

9.  Задає дуже багато запитань.

10.  Випереджає однолітків у навчанні на рік чи два.

11.  Оригінально мислить і пропонує нестандартні відповіді, рішення.

12.  Дуже спостережливий, добре сприймає інформацію, швидко реагує на все нове.

II. Художні здібності

1.  У своїх малюнках зображує різнотипні типи предметів, ситуації.

2.  Серйозно ставиться до творів мистецтва, замислюється і стає дуже серйозним, коли чує нову музику, бачить гарну картину.

3.  Оригінальний у виборі сюжету.

4.  Завжди готовий використати будь-який матеріал для виготовлення іграшок, картин, малюнків тощо.

5.  У вільний час багато малює, створює композиції, що мають художнє значення (наприклад, прикраси для дому).

6.  Використовує малюнок або ліплення, щоб висловити свої почуття і настрій.

7.  Може дати власну оцінку й намагається відтворити те, що йому сподобалося.

8.  Любить працювати з пластиліном і глиною, клеєм.

III. Музичні здібності

1.  Добре відчуває ритм і мелодію. Прислуховується до них.

2.  Добре співає.

3.  У гру на інструменті, у пісню чи танець вкладає багато енергії та почуттів.

4.  Любить музичні записи, прагне піти на концерт або туди, де можна послухати музику.

5.  Любить співати разом з іншими, щоб виходило злагоджено й добре.

6.  У співі або музиці виявляє власні почуття і стан.

IV.  Наукові здібності

1.  Після занять любить читати науково-популярні книги та журнали.

2.  Не впадає у відчай, коли його задуми та проекти не підгримують вчителі або батьки.

3.  Намагається зрозуміти причини й сенс подій.

4.  Проводить багато часу над створенням проектів, конструюванням.

5.  Любить обговорювати наукові події, винаходи, часто задумується над цим.

V. Літературні здібності

1.  Може вільно побудувати розповіді, починаючи від зав'язки сюжету й закінчуючи розв'язкою конфлікту.

2.  Придумує щось нове й незвичайне, коли розповідає про що-небудь знайомим.

3.  При розповіді виділяє головне, найхарактерніше.

4.  Розповідаючи про щось, вміє дотримуватися одного сюжету, не втрачає головної думки.

5.  Любить писати оповідання та вірші.

6.  Своїх героїв в оповіданнях зображує майстерно, передає почуття, настрій, характер.

7.  Вибирає для своїх оповідань ті слова, які добре передають емоції, почуття.

VI. Артистичні здібності

1.  Легко входить у роль іншої людини, персонажа тощо,

2.  Цікавиться акторською грою.

3.  Виразно змінює тональність голосу, коли зображує героїв.

4.  Розуміє та вміє передати конфлікти, ситуації, може розіграти будь-яку драматичну сцену.

5.  Передає почуття через міміку, жести, рухи.

6.  Прагне викликати емоційну реакцію в інших людей, коли про що-небудь із захопленням розповідає.

7.  Дуже легко драматизує, передає почуття, емоційні переживання.

VII. Технічні здібності

1.  Добре вміє майструвати, займатися різними ремеслами.

2.  У світ його уподобань входить конструювання машин, приладів, моделей.

3.  Може читати нескладні креслення механізмів, використовувати старі деталі для створення нових виробів, іграшок, приладів.

4.  Визначає причини несправності приладів.

5.  Любить робити креслення механізмів.

6.  Читає журнали та статті про машини, механізми.

VIII. Спортивні здібності

1.  Енергійний, потребує якомога більше фізичних рухів, щоб бути щасливим.

2.  Любить брати участь у спортивних іграх і змаганнях.

3.  Постійно досягає успіхів у якомусь виді спортивної гри.

4.  Бігає швидше за інших.